Читаю зараз "Синдром Петрушки" автор  Діна Рубіна, крім того що це просто гарна і цікава книжка, так тут ще й так "смачно" і "ароматно" описаний Львів...можливо то тільки я так реагую, бо у мене уже почалась осіння "ломка" за цим містом. Чомусь саме з приходом перших осінніх холодів мені дууууже хочеться до Львова...Побродити вулицями, але так щоб під ногами шаруділо жовто-оранжеве листя, так щоб із за кожного рогу пахло кавою, щоб можна зайти в книжковий і побродити між полицями...А якщо ще вдастся зустріти поляків і почути їхню мову...ммм....І, обовязково, привезти звідти пакунок кавових зерен... Треба іти попросити чоловіка щоб звозив нас до Львова...
 Колись я їздила до Львова з свою бабусею, у неї там була подруга,   стара пані Тетяна, котра ще вчилась в гімназії і говорила такою львівською мовою. Вона водила нас по музеях...Хоча вдома в неї теж було на щоглянути, жила вона в комунальній квартирі, одна з її кімнат була дуууже великою, то вона розділила її на дві перегородивши шафами. У шафах були книги...багато книг...одна з шаф була з візерунком викладеним бісером...цікава була пані, дуже б хоталось зараз поспілкуватись, розпитати про  "колись", але вже пізно...
Знайшла в фотоархівах, Львів років вісім тому, тут ми з чоловіком(ще не одружені) і пакунками кави)))